Відвідувач пише: Доброго дня! Моєму сину 1 рік 8 місяців. Він активно і самовпевнено поводиться з більшістю людей, але діти однакового і навіть молодшого віку постійно відбирають у нього іграшки. Він не намагається відстоювати, хоча фізично може. Син ці образи переживає тихо, всередині, але сумує, і приходить до мене за допомогою. Батьки “нападаючих” дітей задоволені своїми чадами і в ситуації не втручаються. Як правильно мені реагувати на ці ситуації? Відбирати іграшки і повертати їх сину? Всюди за ним ходити і нікого не підпускати? Не втручатись і сподіватись, що колись він навчиться? Не можу дивитись, як його так без наказано ображають.
Психолог відповідає: Ви пишете про складнощі стосунків вашого сина та інших дітей, особливо в відстоюванні своєї території, своїх кордонів.
Він тихо переживає та ображається, просить у вас підтримки.
Ви переживаєте розгубленість, не знаєте як вам бути.
Я думаю, що вам необхідно надавати йому самостійність в вирішенні його стосунків.
Підтримувати його, якщо він засмучується.
В той же час, пояснювати йому, що його іграшки належать йому, і тільки йому.
І він може вирішити давати їх дітям чи ні.
Вам необхідно його навчити, шляхом пояснення, поважати та захищати свій простір, свої іграшки, та з повагою відноситись до простору інших.
Для захисту свого простору, необхідно виражати агресію, захищати свою власність.
Прошу вас підтримати в нього це природне явище, це просто необхідно йому буде в подальшому житті.
В житті де зустрічаються різні люди і діти, де є повага та підтримка, поряд існує і наглість, підлість, несправедливість.
Ваш хлопчик зустрічається, на своєму рівні, з реальністю, такою як вона є.
І єдине що залишається, зустрівшись з різнобарвним відношенням до себе, це переживати та реагувати на зустріч.
Головне, не соромтесь будь якого його самовираженню, не звинувачуйте його в будь яких проявлення.
Пояснюйте, розмовляйте, підтримуйте, і головне любіть його таким який він є.
Діти краще всього засвоюють, повторюють стосунки своїх батьків, дорослих, вони наче присвоюють атмосферу та звички.
Тому, немає кращого прикладу для вашого хлопчика, ніж ваша самоповага, ваша толерантність та внутрішня свобода.
З повагою, Олександр Поповський.
